Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. При цьому, споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.
Порядком застосування тарифів на електроенергію, затвердженим постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. № 498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.04.2012 р. за № 599/20912, (далі – Порядок) встановлено, що до категорії населення відносяться фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах (у тому числі квартирах, які розташовані на цокольних поверхах багатоквартирних житлових будинків), гуртожитках; для потреб особистого селянського господарства, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів.
До комунально-побутових потреб населення належать індивідуальні витрати електроенергії на побутове освітлення, опалення, приготування їжі, не пов’язану з отриманням доходів роботу електричних побутових пристроїв (пральних машин, холодильників тощо), приватної комп’ютерної та оргтехніки, санітарно-гігієнічні та культурні потреби.
Згідно Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, з 01 березня 2017 року, затверджених постановою НКРЕКП 26.02.2015 р. № 220, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.03.2015 р. № 235/26680, електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається за тарифом 140 коп за 1 кВт.год (без податку на додану вартість) (далі – Тарифи).
Таким чином, відповідно до Тарифів до технічних цілей відносяться лише робота ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності.
Виходячи з наведеного вище, електрична енергія за тарифами, як для населення, може відпускатися виключно населенню для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах (у тому числі квартирах, які розташовані на цокольних поверхах багатоквартирних житлових будинків), гуртожитках; для потреб особистого селянського господарства, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів, а також в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі та освітлення дворів, східців і номерних знаків.
У разі, якщо для централізованого постачання води та тепла споживачам, в тому числі виключно населенню для задоволення комунально-побутових потреб, використовується цілісний комплекс інженерного обладнання або окремо збудовані технічні споруди, які забезпечують технологічний процес надання послуг з тепло- або водопостачання, електрична енергія не є спожитою на технічні цілі, вона є ресурсом, що використовується у господарській діяльності.
Відповідно до статті 54 Господарського кодексу України, на суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Отже, оплата електричної енергії, спожитої на потреби господарської діяльності будь-яких інших споживачів (навіть якщо результатом цієї діяльності є надання комунальних послуг населенню, в тому числі послуги з тепло- та водопостачання з використанням котлів, котелень тощо), має здійснюватись за роздрібним тарифом для відповідного класу напруги. |